задача для бердичівлян

Скільки чиновників має звільнити мер Бердичева, щоб зрозуміти власну нездатність ефективного управління містом? Над таким питанням мусять тепер бити голову містяни аж до наступних місцевих виборів. Бо так вже трапляється, що не подумавши у виборчій кабінці, доводиться чекати наступних електоральних перегонів доволі довго. Володимир Пономарчук пішов у відставку. Провладний місцевий телеканал заявив, що це не сенсація. Містом ширяться чутки, що наступним "захоче піти" Іван Демусь. Обоє заступників попри мою критику, мали більше масла в голові, аніж їх безпосередні керівники. Думаймо власною головою, а не низькоякісними сюжетами із "зомбоящиків"!

Час подумати хто ти є і звідки твоє походження...

Час подумати хто ти є і звідки твоє походження...

Коли відчуєш відповідальність за власне місто

Більшість проблем місцевих та державного рівня у нас пов'язано власне байдужістю біомаси,

бо поки громадянами назвати пасивне стадо якось язик не повертається. Цікаву думку з цього приводу прочитав на інтернет-шпальті газети "ДЕНЬ". Очевидно, хто платить, той вимагає якісного товару чи послуги...

Коли працедавець платить податки за робітника, останній ніколи не відчує себе платником податків, тобто громадянином. І навпаки: віддавши особисто ті, що вже побували в руках, 600—700 гривень понад кожну тисячу, у кожної людини постане цілком зрозуміле запитання: куди йдуть кровні гроші і чому не видно віддачі від цього?

Це будуть запитання до мера міста і депутата, до глави пенсійного фонду і президента країни. І, нарешті, у кожного з’явиться можливість сказати знахабнілому чиновникові або байдужому правоохранителю або судді: «Ти живеш моїм коштом, отже...»

І через рік ми не впізнаємо наше суспільство.

Справа не в техніці цього процесу — банкіри й мобільні оператори вже все це можуть — а в принципі. Доки «піддані» — тобто ті, що платять дань, не стануть громадянами — тобто платниками податків, які наймають собі за свої гроші мера, міліціонера, вчителя, міністра, депутата чи прем’єра, — розмова про європейські демократичні цінності залишатиметься красивою казкою з потойбічного світу.

 Андрій Клименко  http://www.day.kiev.ua/217636

  А справжні громадяни повинні діяти так, як роблять гарні люди з організації Демократичний Альянс. Дивіться відео http://www.youtube.com/watch?v=1eCzYwpBX6o

Олексій Побережний

РІО Бердичів

Часто доводиться чути, що "Свобода" ніби-то радикальна. Друзі, а в чому ж тут радикальність? Хіба відверта й послідовна позиція - це не те, чого і не вистачає сучасному українському політикуму і Україні зрештою?

Почитайте самі...

ДЖЕРЕЛА ЗНАНЬ ПРО ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СВОБОДА"

Програма ВО "Свобода" (чинна)

http://www.zhytomyr.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/

Програма захисту українців (програма ВО "Свобода" на парламентських виборах 2007 року)

http://www.zhytomyr.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/pzu/

Національна Конституція (проект ВО "Свобода")

http://www.zhytomyr.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/konstytutsiya/

Згадати все! Пам'ятати все! ВІДЕО

Те що країна летить стрімголов у якусь дуже глибоку прірву внутрішньо відчувають усі. Практично щодня столицею України ходять невдоволені громадяни. Якісно від 2004 року ситуація відрізняється тим, що вони вже не вірять у політичних лідерів. Люди піднімають спільні для себе питання, які не дають їм жити нормально: афганці, безквартирна молодь, патріоти... 

Часто чую, що немає лідера, що міг би очолити цей процес. Та насправді проходить розвиток свідомості простих (і у т.ч. активних) людей. Свого часу в Ющенку розчарувався правий берег Дніпра. Під час моральної понівеченості ефективно цим зумів скористатися Янукович. Як наслідок, тепер маємо розчарування Лівого берега Дніпра. Сьогодні Донецьк та Луганськ перебуває у тому ж стані, як і ми у 2009 (тоді, коли вже всі зрозуміли, що з Ющенком "діла не буде", хоча слова були гарні і що найголовніше правильно). 

Що робити? Нашому поколінню не варто вигадувати велосипед, який нам дали герої Майдану, які самі його у першу чергу й зрадили. Наприклад хто проти "Бандитам тюрми"? Наші західні сусіди, пройшли цим шляхом, тепер варто просто використати їхній досвід. Під час "посадки" варто не забути одночасно й про люстрацію. Свого часу ми втратили момент, коли комуністи схопили жовто-блакитні прапорці і до цих пір катують нас і країну. Хто сьогодні керує нашими містами? Вони досі при владі і самі звідти йти не збираються.

Що буде? А ви подивіться - вже й так усе видно як Божий день. Щодня люди намагаються відстоювати власні інтереси. Тепер взагалі справа не в політиці - це питання виживання кожного з нас і країни.

Сьогодні побачив давній яскравий виступ Віктора Федоровича. Спробуймо згадати все і зробити з цього власні висновки без жодної політики та популістського пафосу http://www.youtube.com/watch?v=hxIurPcqR10