неділю, 30 січня 2011 р.

Побережний збирає партнерів


Наш час прийшов!
Я впевнений, що зараз наближається час розвинутих соціальних зв’язків або як це називається по-науковому соціальних мереж. Що це?
Соціа́льна мере́жа —це соціальна структура, утворена людьми або організаціями. Вона відображає розмаїті зв'язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами (Вікіпедія)
Виходить, що моя соціальна мережа – це саме ТИ!
І шо? Я впевнений у тому, що кожен за своє життя має здібності та вміння завдяки яким РАЗОМ можна реалізувати абсолютно все на що лише спроможна уява. Людина-професіонал – це найважливіше в будь-якому задумі, бізнесі чи починанні. Якщо ти маєш бажання зробити щось своїми руками і щоб про це потім змогли дізнатися і оцінити оточуючі – сьогодні це не проблема. Самому щось робити завжди важко, стрьомно і потім зявляється 100 і 1 причина, щоб це не робити. Саме тому, що разом краще і веселіше – я це все й задумав
А тепер до конкретики.
В Інтернеті є сторінка Побережний та партнери https://sites.google.com/site/alexeyntsa/ . Створив я її власними руками. І це якраз є тією базою та вітриною, завдяки якій ми разом з тобою можемо запропонувати свої послуги світові та нашому місту.
  • Якщо ти маєш задум, який давно хотів реалізувати.
  • Якщо ти вмієш, те що може зацікавити інвесторів та бізнесменів
  • Якщо ти навіть просто хочеш відчути себе частиною команди або
  • Якщо ти хочеш розвиватися  як сучасна особистість
Давай працювати разом!
У яких сферах ми можемо реалізовуватись?
Якщо не у всіх, то в дуже багатьох. А найголовніше, ми можемо разом навчатись одразу на практиці.
Наприклад, ти мрієш відкрити в майбутньому власну справу. Для цього потрібно освоїти навички управління, обліку фінансових ресурсів, пошуку клієнтів, тобто досвід, який потрібен будь-якому бізнесмену. Розвиватися у цьому напрямку набагато легше, коли поруч біля тебе такі ж активні люди, які прагнуть тієї ж мети. Партнери Побережного знають чого хочуть і готові докладати зусилля для досягнення своєї мети
АБО
Ти вмієш цікаво писати? Тоді ти можеш реалізувати себе у журналістиці. Можеш по-новому поглянути на те, що відбувається навколо, наприклад в рідному місті, області чи країні. Вже більше місяця працює Перший інформаційний блог Бердичева http://artplusua.blogspot.com/ . Щодня – нові статті і більше  100 переглядів. І це лише початок.
АБО
Ти просто хочеш зайнятися чимось цікавеньким та новим?
Тоді приєднуйся до команди
Якщо прочитавши усе це, тебе не зацікавило, але ти маєш знайомого який має великий потенціал? Ознайом його з інформацією. Можливо з використання цієї можливості розпочнеться його карколомна кар’єра і подальше успішне життя.
Якщо тобі дійсно цікаво, повідом  про це у листі на електронну адресу: alexey_NTSA@bigmir.net
І протягом 24 годин ти отримаєш подальші інструкції.
Співпрацюючи разом ми завжди зможемо розвинутись далі
Можливості справді безмежні. Спробуй просто подумати про це.

Нема нічого не можливого! Абсолютно все у наших силах.

З найкращими побажаннями
Побережний & партнери

середу, 26 січня 2011 р.

Як далі жити в наших будинках

Свого часу у передвиборчій програмі я наголошував на потребі створення Обєднання співласників багатоквартирних будинків на Корніловці.
Тетяна Монтян - одна з кращих експертів в Україні з питань власності.




Прошу показати це відео своїм друзям та батькам. 

Якщо для вас ця тема не байдужа і ви думаєте про завтрашній день у своєму житлі - пропоную вашій увазі актуальну статтю в Українській правді.
Вірю, що нам таки це вдасться.

суботу, 22 січня 2011 р.

Без коментарів

"Меморіал" про Нову незалежність

Сьогодні товариство "Меморіал" розповсюдило ось таке звернення.
22 січня 1918 року було проголошено незалежність України Четвертим Універсалом УНР.
Тому, 30 червня 1941 року у Львові урядом Ярослава Стецька було проголошено про відновлення незалежності України.
У 1991 році в Україні забули про тяглість й оголосили Нову незалежність.
Без історичної тяглості вся наша боротьба за незалежність перетворюється на сепаратизм. Інакше кажучи, всі ідеологеми московсько-більшовицької комуни будуть непохитними, а ми втрачаємо місце господаря на власній землі.
Для ворога й окупанта то є позитивом, а для українців - імперський зашморг, на якому тримають непокірну Україну й створюють відповідний образ у світі.
Четвертий Універсал робить легітимною боротьбу всіх організацій й осіб, а окупанта та тих, хто йому прислужував - ворогами! Тоді постає питання про окупацію України, псевдо героїв, нагороди окупанта, суди окупанта, тощо.
Слава Україні!
Спочатку прочитавши це, мене мучала думка: "Як це наша незалежність нова?". Та якщо поглянути на це з іншого боку розумієш. Якби незалежність була таки спадкоємна з часів її відновлення Ярославом Стецьком, хіба б могли на 20-му році незалежності точитися дискусії про таких героїв України як Бандера, Стецько, Шухевич?

пʼятницю, 21 січня 2011 р.

Інтернет 2010 у цифрах

Дослідницька компанія Royal Pingdom опублікувала звіт «Інтернет 2010 у цифрах«. Згідно з ним, в кінці минулого року кількість користувачів інтернету в світі склало 1,97 млрд., що на 14% більше, ніж у 2009 році. Кількість сайтів в світі збільшилося на 21,4 млн і досягло 255 млн.

За переможців Другої Світової війни!

 Сьогодні вкотре знайшов у безмежних просторах інтернету чудовий кліп від неперевершеного музичного гурту Тартак. Осучаснений музичний супровід та кадри патріотичної самопожертви українських молодих хлопців заради власної держави, допомагає вже молоді сучасній краще осягнути історію нашої держави. Трагізм сімейний, родинний, державний замішаний на історичному контексті діяльності диктатур Сталінської та Гітлерівської. Вихор жадібності одиниць закрутив долі мільйонів людей. Українська нація вижила і спромоглась створити власну державу. Вже від нас, сучасників, залежить наскільки сильною та заможною буде наша держава. Чи дозволимо бандитам керувати нашою державою? Чи мовчатимемо, коли міські голови наживаються на наших містах? Чи даватимемо хабарі всім і вся? Чи спілкуватимемось своєю мовою? Змінюються часи - змінюються методи боротьби. Але, усе залежить тільки від нас і  від нашої згуртованості. Ми не маємо права осоромити наших великих предків-українців.

Україна понад усе!



Тартак / Не кажучи нікому / 2007 режисер Тарас Химич

середу, 19 січня 2011 р.

Води рідної ріки тепер освячено

 Сьогодні відвідав унікальну подію. Вперше у Бердичеві відбулася Хресна хода віруючих Української православної Церкви Київського патріархату. В обідню пору прихожани вирушили святковою процесією від Храму Воскресіння Господнього центральною вулицею до річки Гнилоп'ять. Очолювали колону священнослужителі чотирьох Бердичівських храмів з церковними хоругвами. Освячення води відбулось на центральному міському пляжі. Зазвичай ця процедура відбувається священниками при храмах. Однак цього року УПЦ (Київського Патріархату) в місті, з ініціативи священника Церкви Преображення Господнього отеця Євгенія, вирішили додати спільним походом на освяту головної водної артерії Бердичева. Більше сотні людей прийшло до річки на освячення. Всі охочі опісля занурення хреста у воду могли очиститись за прикладом Ісуса Христа. Сміливців виявилось зо два десятки.
 Атмосфера свята заполонила душі усіх учасників. “Пірнальники” ділилися враженнями та запрошували приєднатися тих, хто за ними спостерігав з берега. Священнодійство, як зазвичай у таких випадках, завершилось співом “Многая літа” усім українцям та жителям міста.
Надзвичайно приємно було спостерігати за такими рідними очами одновірців. До початків Київського патріархату у місті Бердичеві зробив немалий вклад мій дідусь. З дитячих літ я мав нагоду спостерігати за зростанням справді української за духом православної громади мого рідного міста. Все національне, що розпочиналось в Бердичеві тим чи іншим чином було зачате в лавах УПЦ КП. Причому до цього, до утворення перших релігійних громад міста долучалися представники Народного Руху України. Дух українства незнищенний!

Щедрик - варто послухати ще раз

Зимові свята підійшли до свого завершення. Я ж нещодавно дізнався, що такий рідний мені ще з дитячих років "Щедрик" - це найвідоміша різдвяна композиція у світі. Сумніваєтесь? Давайте поглянемо.
На Заході український "Щедрик" вже давно став невід'ємною частиною різдвяної культури. Пісню, відому там як "Carols of the Bells", можна почути і в кіно, і в магазинах, і на вулицях.
Насправді обробку народної пісні на початку 20 століття написав відомий український композитор Микола Леонтович. І вперше "Щедрик" виконав хор Київського університету - у 1916 році.
За океан українська мелодія потрапила у 20-х роках минулого століття. А в 1936 році Пітер Вільхоуський, який працював для радіо NBC, написав англійський текст до "Щедрика" і українська мелодія стала знана в західному світі як "Carols of the Bells".

Ось традиційний для українського вуха мотив


А ось те, що стало частинкою душі європейця та мелодією різдвяного духу загалом. Бачите ідентичність?


За матеріалами Української правди

пʼятницю, 7 січня 2011 р.

З Різдвом Христовим!

Нехай Різдво у Вашу хату
Принесе Радості багато,
Розбудить приспані Надії,
Зерном і Щастям Вас засіє,
Зігріє сонцем та любов’ю
І подарує Вам Здоров’я!
З Різдвом Христовим!

середу, 5 січня 2011 р.

Перші Підсумки вийшли двадцять років тому

 Сьогодні (5 січня), але в 1991-му році на Останкіно вперше вийшла аналітична програма “Итоги” з Євгеном КИСЕЛЬОВИМ. Нагадаю, Кисельов - відомий російський журналіст, котрий був запрошений Інтером, та підписав контракт на співпрацю на один телесезон до літа 2010. До цього він працював на каналі RTVI та "Ехо Москви".
Нещодавно в інтерв'ю “Телекритиці” російський журналіст зазначив:
«Я чудово пам'ятаю часи, коли Росія була абсолютно зациклена на тому, що відбувається усередині країни, але це почало минати, як тільки з'явилися здатні журналісти, які могли цікаво розповідати про те, що відбувається в інших країнах.».
Сьогодні багато хто з українців сприймає його як свого хлопця. Навіть попри сучасний стан зі свободою слова, очевидно, журналістам комфортніше працювати в Україні, аніж у авторитарних сусідів. Окрім Кисельова в нашій країні працює багато його російських колег, які певним чином можуть вважатися нервовим закінченням свободи слова, зокрема, Савік Шустер та Віталій Портніков. 
Ось такі підсумки можна зробити через 20 років роботи "маленьких" російських журналістів на шляху від тоталітарної держави СРСР до відносної демократії на теренах СНД сьогодні.  


суботу, 1 січня 2011 р.

Ось він, 2011 рік

Коли проб'є дванадцята година,
І старий рік зустрінеться з Новим,
Хай пощастить і Вам, і всій родині,
Ми зичимо, щоб посміхнулись Ви!
Хай казку принесе на крилах вечір,
І казка щоб затрималась на вік,
І під ялинку щоб чарівні речі
Приніс Вам щедрий дядько Новий Рік!
З новим роком)