вівторок, 18 грудня 2012 р.

Реклама в блозі

Реклама в блозі - зручний і швидкий спосіб перетворити хобі в абсолютно законний заробіток для блогера. "Блогун" - реклама в соціальних мережах, блогах та спільнотах http://u.to/Cu_qAg
Реєструйтеся в системі, обирай рекламодавця бажаючого купити посилання з блогу, признач ціну за опис його товарів і послуг, готуй публікації та отримуй прибуток!

середа, 18 липня 2012 р.

Коли ж ми вже не будемо потерпати від Саюза?



Нещодавно Сергій Грабовський на сайті Телекритики опублікував надзвичайно важливу статтю про міфологеми, пов’язані із Другою світовою війною, які перетворилися на стереотипи.

Пропоную їх вашій увазі до прочитання:

Радянський Союз – жертва віроломного нападу нацистів, тоді як насправді спільно з нацистами СРСР планував і розпочинав у серпні – вересні 1939 року Другу світову війну, а потім активно готувався до нападу на Німеччину. Але Гітлер випередив Сталіна, судячи з доступних дослідникам документів – ненабагато, від кількох тижнів (Мельтюхов) до кількох годин (Солонін).

Німецька армія напала на СРСР без оголошення війни, тоді як насправді війну було оголошено: в Берліні міністр закордонних справ фон Ріббентроп викликав радянського посла та вручив йому відповідну ноту разом із додатком, у якому перераховувалися підстави цієї війни (слід сказати, не вигадані, а цілком реальні); щоправда, цей виклик збігся в часі з початком німецької артилерійської підготовки, але, зрештою, 9 серпня 1945 року СРСР повторив те саме з Японією, і ніхто не зве той напад віроломним.

На Гітлера працювала вся окупована Європа, що і зумовило його успіхи. По-перше, далеко не вся: Велика Британія воювала проти нацистів, Швейцарія, Швеція, Португалія та Іспанія оголосили себе нейтральними, половина Франції до листопада 1942 року залишалася неокупованою. По-друге, в червні 1941 року, скажімо, щоденний випуск літаків Німеччиною та її союзниками був удвічі меншим, ніж в СРСР, а танків – утричі меншим.

«Другий фронт» був на Заході, отже, перший і головний – на Сході Європи, тоді як насправді першим на момент початку радянсько-німецької війни був саме «другий»: перед цим Британія рік на самоті, за підтримки заокеанських домініонів, відбивала атаки держав Вісі, підтримуваних економічно та політично Радянським Союзом; британські пілоти у 1940–41 роках зламали основу могутності Люфтваффе і вибили найдосвідченіших льотчиків.

Нацистські війська було розбито Червоною армією, тоді як насправді на Східному фронті втрати Вермахту становили 2/3 від загальних втрат, утрати Люфтваффе – 1/3 від загальних, а втрати Кріґсмаріне там були мізерними, іншими словами, на радянські війська припадає десь половина загального воєнного успіху, тож перемога – це спільне досягнення Об’єднаних Націй.

Радянська економіка забезпечила війська всім необхідним, а допомога союзників становила лише 4% від потреб армії, тоді як насправді без допомоги союзників Червона армія, за пізнішим визнанням маршала Жукова, не була би здатна продовжувати війну і змушена була б здати Москву та відступити у заволзькі степи й ліси. Із Заходу СРСР одержував алюміній для побудови танкових двигунів і літаків, високооктановий авіаційний бензин, засоби зв’язку, порох та вибухівку, «студебекери» та «віліси», бойові кораблі та системи зв’язку, передові воєнні технології тощо.

Російський народ під час війни вирізнявся серед інших народів СРСР своїм небувалим патріотизмом – тоді як насправді українці становили близько 50% населення окупованих нацистами радянських територій, але дали тільки від 10% до 15% чисельності колаборантських пронацистських збройних формувань (різниця зумовлена тим, чи вважати, скажімо, кубанців українцями чи просто козаками), тоді як росіяни становили 25% населення і близько 60% учасників колаборантських формувань.

Під час війни існувала непорушна єдність партії, армії й народу – тоді як насправді цього не було; сформована 1992 року комісія при президенті Росії з реабілітації жертв політичних репресій на чолі з «архітектором перебудови» й офіцером-фронтовиком академіком Олександром Яковлєвим на основі вивчення документів назвала страхітливу цифру: 954 тисячі бійців Червоної армії було розстріляно за наказом свого ж командування – за реальні, а найчастіше уявні провини. Це більше, ніж сумарні втрати Вермахту на всіх фронтах у 1941–42 роках. Отак досягалася ця «непорушна єдність». І навіть у квітні 1945 року сотні червоноармійців переходили на німецький бік – тільки для того, щоб померти зі зброєю в руках, б’ючись проти Сталіна.

Українські націоналісти під час Другої світової війни були зрадниками своєї Батьківщини, колабораціоністами. Навіть якщо виходити з «механістичної» формули – чиє у тебе громадянство, там і твоя Батьківщина, все далеко не так просто. Галичину й Волинь, приєднані 1939 року до СРСР, західні союзники аж до Ялтинської та Потсдамської конференцій 1941 року не визнавали складовими СРСР, а їхніх жителів – радянськими громадянами (що, зокрема, вилилося у відмову американців і британців депортувати галичан і волиняків до СРСР із своїх зон окупації після перемоги над Німеччиною). Ба більше: Сталін в угоді з урядом Польщі від 30 липня 1941 року офіційно відмовився від Західної України та Західної Білорусі (щоправда, потім, скориставшись міжнародним скандалом у зв’язку з Катинню, він розірвав цю угоду, але ж вона діяла майже два роки). Крім того, більшість лідерів українських націоналістів узагалі ніколи не одержувала документів громадян СРСР. Тож «зрадити» Радянський Союз чи ставитися до нього як до «своєї країни» вони не могли. А саме усвідомлена, добровільна і зумисна співпраця з ворогом, з окупантом, в його інтересах і на шкоду своїй державі та/чи її союзникам і визначається в міжнародному праві як колабораціонізм. Що ж стосується тих українців, які мали громадянство СРСР і УРСР, то номінально Радянська Україна мала статус «суверенної соціалістичної держави», але реально нею не була (чи слід це доводити?), – то чи можна зрадити «свою державу», яка існує тільки на папері? Чи тут слід шукати інші поняття?

неділя, 1 липня 2012 р.

Не їдьте до Росії, там нема такого квасу як у Бердичеві

Літня пора року в нашому місті супроводжується поглинанням  сотень літрів квасу щодня. Кожна поважаюча себе бердичівська забігайлівка повинна мати його на своєму прилавку. Зовсім інша ситуація у путінській Росії. Там продавці квасу змушені прибрати напій з прилавків в піковий сезон. 

Справа в тому, що ще в минулому році були прийняті поправки до закону про регулювання виробництва та обігу алкоголю, відповідно до якого вся продукція з вмістом спирту понад 0,5 відсотка вважалася алкогольною і повинна обклеювати акцизними марками. Виняток було зроблено тільки для пива, а ось квас гірка доля не оминула. Для того, щоб не порушувати жорстокі закони Російської Федерації виробники виробляли хмільний напій нижче позначки 0,5 відсотка спирту. Про це пише "Коммерсант". 

Попри запевнення чиновників, зокрема помічника президента (а зараз віце-прем'єра) Аркадія Дворковича ситуація залишається не вирішеною. 

Раніше у північній країні на межі виживання опинилися виробники сидру і медовухи, які написали прем'єр-міністру листа про "знищення галузі". Їм також довелося зняти свою продукцію з прилавків і пройти ліцензування.


Найголовніші новини Бердичева ви можете знати завдяки Бердичів СІТІ http://berdcity.info/

середа, 27 червня 2012 р.

Бердичівські свободівці провели акцію протесту на захист української мови


У Бердичеві в центрі міста біля пам'ятника Тарасові Шевченку, відбулась акція протесту "Захисти незалежну Україну! Захисти українську мову! Захисти своє майбутнє!". Організаторами заходу сталиБердичівська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" та інші опозиційні політичні партії. Проти законопроекту "Про засади державної мовної політики" в Бердичеві виступили освітяни, духовенство, журналісти та інші містяни. Понад дві сотні присутніх на заході переконані, що дії українофобів загрожують не лише існуванню української мови, а й незалежності та цілісності нашої Батьківщини. 


 Голова Бердичівської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олексій Побережний відзначив неприпустимість знущання над українською мовою: "Ми мусимо чинити спротив. Це питання нашої державності, й ми не повинні мовчати. Слід активно спілкуватися у власному оточенні й пояснювати сусідами, родичам, друзям до чого може призвести ухвалення законопроекту "Про засади державної мовної політики"Без української мови не буде України ‒ це наше національне питання, і в ньому ми не можемо бути толерантними. Головне зараз згуртуватися й кожному зробити все можливе, щоб не допустити реалізації цього антиукраїнського плану".   

По завершенню мітингу було зачитано текст звернення до Президента України, голови Верховної Ради України, до депутатів Житомирської обласної, бердичівської міської та районної рад. У ньому мешканці міста Бердичева та району вимагають не ухвалювати цей ганебний законопроект. Учасники мітингу підтримали звернення схвальними вигуками та оплесками. 


Попри волю місцевої громади, це звернення не було заслухано на сесії Бердичівської міської ради, яка відбулася 27 червня. 








неділя, 3 червня 2012 р.

Житомирські свободівці оголошують мобілізацію на захист української мови

Після неймовірного нахабства Партії Регіонів українці збурились до краю. Під прикриттям ЄВРО-2012 влада хоче відібрати в нас найдорожче – нашу мову.Житомирська обласна організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" звертається до всіх небайдужих мешканців області стати на захист Конституції та національної гідності, дати відсіч спробам шовіністів із Партії регіонів відновити колоніальний статус української мови.
Усупереч статті 10 Конституції України, яка закріплює статус української мови як єдиної державної, купка україноненависників, виконуючи завдання Кремля, внесла до Верховної Ради ганебний законопроект, покликаний остаточно витіснити мову титульної нації з усіх сфер суспільного життя.
"Це виклик всьому народові, що не можна лишити без відповіді. Ми закликаємо житомирян бойкотувати Партію регіонів та членів цієї партії на місцях. Депутати-"регіонали" в місцевих органах влади повинні визначити свою позицію щодо мовного питання. Вимагаємо від голови облдержадміністрації, керівників райдержадміністрацій від Партії регіонів негайно подати у відставку. В іншому разі вони стануть співучасниками цього злочину і відповідатимуть перед народом України. Впевнений, що оцінку цим діям режиму зробить кожен українець, і на майбутніх виборах до Верховної Ради не дасть жодного голосу за Партію регіонів та її сателітів.
Вірю, що у наступному парламенті нарешті з'явиться потужна фракція Всеукраїнського об'єднання "Свобода", яка покладе край знущанням над усім українським" – зазначив голова Житомирської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Сидір Кізін.
5 червня 2012 року всі небайдужі українці мають прийти до Верховної Ради України на знак протесту проти розгляду законопроекту "Про засади державної мовної політики", яким Партія регіонів планує фактично запровадити російську в Україні як другу державну мову. Збір – о 08:30 на станції метро "Арсенальна".
Влада вже готує блокування автобусів http://www.pravda.com.ua/news/2012/06/4/6965917/ , вже скуповує бездумних особин, які торгують своїми тілами http://www.pravda.com.ua/news/2012/06/4/6965914/ , але українську ідею на українській землі ніхто не зможе подолати.
Захищай свої національні інтереси!
Слава Україні!

пʼятниця, 1 червня 2012 р.

Борюсь проти "Свідків Покращення" або ще раз проМову




Партія Регіонів ну хоч якось намагається підняти те, що вже безповоротно впало. Я про рейтинг. А чим у нас реанімується суспільство, частина якого зкоцюрбилась від голоду, а інша яка простягла свої тіла на заокеанських пляжах? Правильно, вгадали - це мова! 
Відійшли гєоргієвскіє лєнтачкі, треба іншу кістку кинути, бо ж не дай Боже народ трошки отямиться і захоче запитати у чиновників: "ДЕ ПОКРАЩЕННЯ?!" Та бюрократи у нас справжні, календарі "рєзонансних тєм для народу" у них розписані з 1 січня до 31 грудня. Отож, по графіку у нас мова, чи то пак язик. Насправді гнила тєма, але серед екстрадієвих лишилась тільки вона, більше нічого так не підриває гопніка з загребелля і бабку-вєтєраншу з Червоної Гори. Та перейдемо до суті питання, щоб всі врешті-решт усвідомили - тема ілюзорна і суто виборча. Чому не говориться українською? Типові "відмазки" висловила Ірена Карпа на "РадіоСвобода" http://www.radiosvoboda.org/content/article/24598578.html

 
Відмазка №1: Я погано розмовляю українською, мені соромно її коверкати. 
 
Благородно. Пуристи, що втрачають свідомість від кожного русизму й отримують інфаркт від слова «дупа» вас за таке похвалили б. Вони, поборники чистої, як сльоза, солов’їної мови, взагалі би 99% українців скотч на роти поприклеювали б. Мова – вона жива, вона постійно змінюється, нею ідеально говорити неможливо, і важливо лише одне: говорити нею. І думати. Якщо мені вдалось з геть чужою індонезійською, невже у когось може не вийти з рідною українською?! Не треба себе недооцінювати. Ви вже нею говорите – вона живе у вашій підсвідомості. Діставайте її – побачите, скільки енергії вивільниться. Спосіб перевірений.
 
Відмазка №2: У мєня так гаварілі в сємьє. Мая мама русская.
 
Ану давай поживи з такими закидами у США, відмовляючись вивчити англійську. Що, кажеш, виживеш? Ах ти ж точно... Таки виживеш. Але тільки в ґето, на Брайтон Біч. Питання: нащо було взагалі кудись переїздити, аби все життя таритися у магазині «Русскіє продукти» і рипіти: «Какую страну развалілі...»
 
Відмазка №3: Ну у нас же общяя історія!
 
Ага. Історія гноблення, колонізації, постійних військових зрад, підстав, репресій? Всім ностальгунам за «общєй історієй» раджу прогулятися в Меморіал жертвам Голодомору, просто бодай цитати Лєніна зі Сталіним і Ко почитати, якщо нервів не стане дивитись на фото.
 
Відмазка №4: Ета мьортвий язик. На ньом гаварят толька в кніжках і па тєлєвізару інагда.
 
Той, хто це стверджує, він або некромант, або блаженний. В нас такий був в університеті жевжикуватий викладач... конституційного права. Я відмовилась ходити на його лекції. А згодом карма спрацювала в вірний бік – з національного університету його звільнили. Ким він став? Помічником депутата, припускаю, а їм в наступному переродженні світять елітні щурячі нірки.
 
Добре, що дивним чином відмазка про те, що українська – мова селюків, трансформувалася в інший закид: «Ти шо, із етіх, із свідомих? Арістакратка, да?!» Оце я лишу без коментарів.
 (Ірена Карпа – письменниця)



То що панове, ще користуватиметеся відмазками? :)

неділя, 13 травня 2012 р.

Чиновницький пафос + Незнання власної історії = «Пабєдная» істерія


Відшуміли пабєдні пафосні забіги чиновників до мікрофонів та містких залів геріатричних установ. Ось тепер і прийшов час поговорити про празник «са слєзамі на глазах», який у Бердичеві більш був схожий на празник с «георгієвскай лєнтачкай» на грудях кожного школяра, а іноді навіть автомобіля, песика і т.д.
Як нещодавно  вдало підмітив мій знайомий в мережі Фейсбук: «доки одні фанатично вітають один одного з перемогою (чи це не абсурд? Яке відношення має друг-одноліток двадцятирічного хлопця до перемоги?), а інші говорять про день скорботи – влада отримує справжню перемогу, яка не дай Боже реалізується на наступних виборах». І тут варто пояснити чому. Під шум канонад та «постріли пам’яті» чиновники відводять увагу людей від головного питання громадянина? ЗА ЩО БОРОЛИСЯ НАШІ ПРАДІДИ?!
Чиновники та майбутні кандидати у депутати даруючи продпакет з гречкою викликають сльози вдячності у стареньких. Натовп Бердичева у захваті, коли на кількох «бобиках» возять десяток немічних ветеранів. Навіть мову не будемо розпочинати щодо того, що більшість з цього натовпу лікарі,  держслужбовці та вчителі з учнями, яким в кращих традиціях совка сказали вийти на парад. Отак, тисячі виборців захоплюються десятком ветеранів, отак десяток ветеранів вдячний за кілограм гречки, отак чиновник та/або кандидат потирає руки розуміючи: «ЗАТРАТИ ОКУПАЮТЬСЯ!». Інформаційно-пропагандистська кампанія пройшла успішно.
Честь і совість покидають суспільство, коли громадяни голодні на гречку. Громада Бердичева й далі смиренно падатиме на коліна, бо не розуміє, що покора та давно зогнивші радянські символи служать нашийником на тілах її дітей.
Хто може реально сказати, що смерть його дідуся була необхідною для того, щоб міністром освіти України був Табачник? а квартплата складала 60% від зарплати простого трударя?
Країна, яка перемагає, повинна стати світовим лідером. Ти відчуваєш, що живеш розвинутій європейській державі, яка перемогла у світовій війні?
Діюча влада ні в місті, ні в області, ні, тим більше в країні, не готова підтверджувати реальними справами жертви наших предків.
Чи знаєш ти що?

  • ·         Перші 20 років після війни не було свята пабєди 9 травня.
  • ·         Акція «Гєоргієвская лєнтачка» вигадана в Путінській Росії. В такому випадку нічого робити не треба, вчепив «на грудь лєнточку і ти уже прічастєн!». Бути «пабєдітєлєм» просто! Погодьтеся, і владі просто. Те що ти вже два десятки років грабуєш місто все одно. Причепив стрічечку і ти вже з народом. Уважив, так би мовити.
  • ·         Ця стрічка ніякого відношення до Другої світової війни НЕ МАЄ!
  • ·         Кольори цієї стрічки були використані значно пізніше та й то лише на колодці ордена  "За перемогу над Німеччиною"
  • ·         Лише з початком російської пропагандистської акцій в 2005 році в російських ЗМІ радянську "гвардійську стрічку" стали також називати "георгіївською", що невірно як з історичної, так і з геральдичної точок зору http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0
  • ·         «Велика перемога» - це сьогодні останній міф, який виправдовує та легітимізує існування російської державності; міф, який замикає народи і регіони у форматі давно віджилої свій вік імперії. «Велика перемога» - останнє, що робить Росію країною. Прибери цей «культ» - народи і регіони з подивом подивляться один на одного і почнуть вибудовувати між собою нові зв'язки і відносини, формувати новий простір, оскільки на запитання «Що нас пов'язує?» Послідують вже зовсім інші відповіді. Відкриється можливість нової етно-регіональної самоідентифікації - наприклад для козаків Дону і Кубані, предки яких у роки Другої світової війни частіше стояли на антирадянських позиціях. http://gondur.us/viewtopic.php?f=4&t=6769
  • ·         Лише завдяки культу «перемоги» ГУЛАГ, незважаючи на мільйонні жертви українців та тиражі Солженіцина який про це написав, так і не засуджений суспільством як абсолютне зло. Тільки завдяки культу «перемоги» не засуджений як абсолютне зло більшовизм вцілому. Червоний прапор над рейхстагом робить більшовзм невразливим для беззастережного загальнонародного прокляття. І сам червоний прапор неможливо відправити на звалище історії, доки він є головним атрибутом міфічного свята «паБЄДИ».
  • ·         Ані Сталін, ані Хрущов, які безпосередньо керували війною, не вважали Перемогу приводом для великих святкувань. І тільки Брежнєв встановив у цей день постійний вихідний, почав проводити помпезні паради та регулярно нагороджувати себе-коханого бойовими орденами. Отож святкування цієї дати було започатковане самолюбними чиновниками для мас, які просто мали змогу відпочити від рабської та бездумної праці.
  • ·         Сьогодні, країна-переможець, СРСР, зникла з політичної мапи світу, а переможена Німеччина знову об’єдналася. Тому питання про сутність Перемоги постає нині якнайгостріше.
  • ·         Головним призом для України-переможниці став... Голодомор 1947-го року. Кількість жертв його оцінюється в мільйон, і постраждали передусім східні, радянські землі, люди з яких воювали з німцями у лавах Червоної армії. Своїм героїчним подвигом вони вибороли собі і своїм родинам право... померти з голоду. А комуністи, черговим повоєнним голодомором просто виконували чергові завдання зверху та п’ятирічки.
  • ·         У своїй секретній доповіді на ХХ з’їзді Хрущов зізнався, що в Кремлі розглядалася ідея на честь Перемоги над фашистами вивезти українців до Сибіру – точно так, як чеченців чи кримських татар. Завадила тільки кількість українців для яких не вистачило б вагонів та місця, куди вивозити.
  • ·         Було 2,2 мільйонів вивезених з СРСР "остарбайтерів" українців. А після Перемоги ті, що вижили таки у німецькому рабстві, повернулися на рідну землю, щоб потрапити у табори як "зрадники" або ж вмерти від голоду в 1947-му. В нагороду за мужність!
  • ·         Ми знаємо, що німецькі загарбники знищили десятки тисяч українських євреїв – "ворогів Німеччини за національною ознакою". Цей факт усі оцінюють однозначно. А радянські визволителі за три дні вивезли з Криму усіх кримських татар – майже 200 тисяч, і до 40% з них загинуло в нелюдських умовах. Через те, що це – "народ-зрадник". Відчуйте різницю, якщо зможете. До речі, тих кримських татар, які воювали з німцями у лавах Червоної Армії, відправили на заслання просто з військових підрозділів, без заїзду до Криму. Як нагороду за героїзм. http://www.pravda.com.ua/articles/2012/05/9/6964130/

Хто ще не відчув дух перемоги пропоную зазирнути в «мєста нє столь атдальонниє», куди після війни потрапляли «щасливчики», які вижили в буремні часи світової війни двох диктаторів http://ukr.sevastopal.info/index.php?option=com_content&view=article&id=1620%3A2010-10-19-12-10-17&catid=46%3A2009-08-27-10-42-00

Не вбивай власноруч свого загиблого чи закатованого родича! Думай за що він поклав голову! Вимагай від влади ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ ТВОЄЇ РОДИНИ, щоб жертва його була не даремною.

Окремо дякую за інформацію та певний фактаж почерпнутий з сайту «Історія Свободи» http://svoboda-history.blogspot.com/