неділя, 13 травня 2012 р.

Чиновницький пафос + Незнання власної історії = «Пабєдная» істерія


Відшуміли пабєдні пафосні забіги чиновників до мікрофонів та містких залів геріатричних установ. Ось тепер і прийшов час поговорити про празник «са слєзамі на глазах», який у Бердичеві більш був схожий на празник с «георгієвскай лєнтачкай» на грудях кожного школяра, а іноді навіть автомобіля, песика і т.д.
Як нещодавно  вдало підмітив мій знайомий в мережі Фейсбук: «доки одні фанатично вітають один одного з перемогою (чи це не абсурд? Яке відношення має друг-одноліток двадцятирічного хлопця до перемоги?), а інші говорять про день скорботи – влада отримує справжню перемогу, яка не дай Боже реалізується на наступних виборах». І тут варто пояснити чому. Під шум канонад та «постріли пам’яті» чиновники відводять увагу людей від головного питання громадянина? ЗА ЩО БОРОЛИСЯ НАШІ ПРАДІДИ?!
Чиновники та майбутні кандидати у депутати даруючи продпакет з гречкою викликають сльози вдячності у стареньких. Натовп Бердичева у захваті, коли на кількох «бобиках» возять десяток немічних ветеранів. Навіть мову не будемо розпочинати щодо того, що більшість з цього натовпу лікарі,  держслужбовці та вчителі з учнями, яким в кращих традиціях совка сказали вийти на парад. Отак, тисячі виборців захоплюються десятком ветеранів, отак десяток ветеранів вдячний за кілограм гречки, отак чиновник та/або кандидат потирає руки розуміючи: «ЗАТРАТИ ОКУПАЮТЬСЯ!». Інформаційно-пропагандистська кампанія пройшла успішно.
Честь і совість покидають суспільство, коли громадяни голодні на гречку. Громада Бердичева й далі смиренно падатиме на коліна, бо не розуміє, що покора та давно зогнивші радянські символи служать нашийником на тілах її дітей.
Хто може реально сказати, що смерть його дідуся була необхідною для того, щоб міністром освіти України був Табачник? а квартплата складала 60% від зарплати простого трударя?
Країна, яка перемагає, повинна стати світовим лідером. Ти відчуваєш, що живеш розвинутій європейській державі, яка перемогла у світовій війні?
Діюча влада ні в місті, ні в області, ні, тим більше в країні, не готова підтверджувати реальними справами жертви наших предків.
Чи знаєш ти що?

  • ·         Перші 20 років після війни не було свята пабєди 9 травня.
  • ·         Акція «Гєоргієвская лєнтачка» вигадана в Путінській Росії. В такому випадку нічого робити не треба, вчепив «на грудь лєнточку і ти уже прічастєн!». Бути «пабєдітєлєм» просто! Погодьтеся, і владі просто. Те що ти вже два десятки років грабуєш місто все одно. Причепив стрічечку і ти вже з народом. Уважив, так би мовити.
  • ·         Ця стрічка ніякого відношення до Другої світової війни НЕ МАЄ!
  • ·         Кольори цієї стрічки були використані значно пізніше та й то лише на колодці ордена  "За перемогу над Німеччиною"
  • ·         Лише з початком російської пропагандистської акцій в 2005 році в російських ЗМІ радянську "гвардійську стрічку" стали також називати "георгіївською", що невірно як з історичної, так і з геральдичної точок зору http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0
  • ·         «Велика перемога» - це сьогодні останній міф, який виправдовує та легітимізує існування російської державності; міф, який замикає народи і регіони у форматі давно віджилої свій вік імперії. «Велика перемога» - останнє, що робить Росію країною. Прибери цей «культ» - народи і регіони з подивом подивляться один на одного і почнуть вибудовувати між собою нові зв'язки і відносини, формувати новий простір, оскільки на запитання «Що нас пов'язує?» Послідують вже зовсім інші відповіді. Відкриється можливість нової етно-регіональної самоідентифікації - наприклад для козаків Дону і Кубані, предки яких у роки Другої світової війни частіше стояли на антирадянських позиціях. http://gondur.us/viewtopic.php?f=4&t=6769
  • ·         Лише завдяки культу «перемоги» ГУЛАГ, незважаючи на мільйонні жертви українців та тиражі Солженіцина який про це написав, так і не засуджений суспільством як абсолютне зло. Тільки завдяки культу «перемоги» не засуджений як абсолютне зло більшовизм вцілому. Червоний прапор над рейхстагом робить більшовзм невразливим для беззастережного загальнонародного прокляття. І сам червоний прапор неможливо відправити на звалище історії, доки він є головним атрибутом міфічного свята «паБЄДИ».
  • ·         Ані Сталін, ані Хрущов, які безпосередньо керували війною, не вважали Перемогу приводом для великих святкувань. І тільки Брежнєв встановив у цей день постійний вихідний, почав проводити помпезні паради та регулярно нагороджувати себе-коханого бойовими орденами. Отож святкування цієї дати було започатковане самолюбними чиновниками для мас, які просто мали змогу відпочити від рабської та бездумної праці.
  • ·         Сьогодні, країна-переможець, СРСР, зникла з політичної мапи світу, а переможена Німеччина знову об’єдналася. Тому питання про сутність Перемоги постає нині якнайгостріше.
  • ·         Головним призом для України-переможниці став... Голодомор 1947-го року. Кількість жертв його оцінюється в мільйон, і постраждали передусім східні, радянські землі, люди з яких воювали з німцями у лавах Червоної армії. Своїм героїчним подвигом вони вибороли собі і своїм родинам право... померти з голоду. А комуністи, черговим повоєнним голодомором просто виконували чергові завдання зверху та п’ятирічки.
  • ·         У своїй секретній доповіді на ХХ з’їзді Хрущов зізнався, що в Кремлі розглядалася ідея на честь Перемоги над фашистами вивезти українців до Сибіру – точно так, як чеченців чи кримських татар. Завадила тільки кількість українців для яких не вистачило б вагонів та місця, куди вивозити.
  • ·         Було 2,2 мільйонів вивезених з СРСР "остарбайтерів" українців. А після Перемоги ті, що вижили таки у німецькому рабстві, повернулися на рідну землю, щоб потрапити у табори як "зрадники" або ж вмерти від голоду в 1947-му. В нагороду за мужність!
  • ·         Ми знаємо, що німецькі загарбники знищили десятки тисяч українських євреїв – "ворогів Німеччини за національною ознакою". Цей факт усі оцінюють однозначно. А радянські визволителі за три дні вивезли з Криму усіх кримських татар – майже 200 тисяч, і до 40% з них загинуло в нелюдських умовах. Через те, що це – "народ-зрадник". Відчуйте різницю, якщо зможете. До речі, тих кримських татар, які воювали з німцями у лавах Червоної Армії, відправили на заслання просто з військових підрозділів, без заїзду до Криму. Як нагороду за героїзм. http://www.pravda.com.ua/articles/2012/05/9/6964130/

Хто ще не відчув дух перемоги пропоную зазирнути в «мєста нє столь атдальонниє», куди після війни потрапляли «щасливчики», які вижили в буремні часи світової війни двох диктаторів http://ukr.sevastopal.info/index.php?option=com_content&view=article&id=1620%3A2010-10-19-12-10-17&catid=46%3A2009-08-27-10-42-00

Не вбивай власноруч свого загиблого чи закатованого родича! Думай за що він поклав голову! Вимагай від влади ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ ТВОЄЇ РОДИНИ, щоб жертва його була не даремною.

Окремо дякую за інформацію та певний фактаж почерпнутий з сайту «Історія Свободи» http://svoboda-history.blogspot.com/

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.