пʼятниця, 1 червня 2012 р.

Борюсь проти "Свідків Покращення" або ще раз проМову




Партія Регіонів ну хоч якось намагається підняти те, що вже безповоротно впало. Я про рейтинг. А чим у нас реанімується суспільство, частина якого зкоцюрбилась від голоду, а інша яка простягла свої тіла на заокеанських пляжах? Правильно, вгадали - це мова! 
Відійшли гєоргієвскіє лєнтачкі, треба іншу кістку кинути, бо ж не дай Боже народ трошки отямиться і захоче запитати у чиновників: "ДЕ ПОКРАЩЕННЯ?!" Та бюрократи у нас справжні, календарі "рєзонансних тєм для народу" у них розписані з 1 січня до 31 грудня. Отож, по графіку у нас мова, чи то пак язик. Насправді гнила тєма, але серед екстрадієвих лишилась тільки вона, більше нічого так не підриває гопніка з загребелля і бабку-вєтєраншу з Червоної Гори. Та перейдемо до суті питання, щоб всі врешті-решт усвідомили - тема ілюзорна і суто виборча. Чому не говориться українською? Типові "відмазки" висловила Ірена Карпа на "РадіоСвобода" http://www.radiosvoboda.org/content/article/24598578.html

 
Відмазка №1: Я погано розмовляю українською, мені соромно її коверкати. 
 
Благородно. Пуристи, що втрачають свідомість від кожного русизму й отримують інфаркт від слова «дупа» вас за таке похвалили б. Вони, поборники чистої, як сльоза, солов’їної мови, взагалі би 99% українців скотч на роти поприклеювали б. Мова – вона жива, вона постійно змінюється, нею ідеально говорити неможливо, і важливо лише одне: говорити нею. І думати. Якщо мені вдалось з геть чужою індонезійською, невже у когось може не вийти з рідною українською?! Не треба себе недооцінювати. Ви вже нею говорите – вона живе у вашій підсвідомості. Діставайте її – побачите, скільки енергії вивільниться. Спосіб перевірений.
 
Відмазка №2: У мєня так гаварілі в сємьє. Мая мама русская.
 
Ану давай поживи з такими закидами у США, відмовляючись вивчити англійську. Що, кажеш, виживеш? Ах ти ж точно... Таки виживеш. Але тільки в ґето, на Брайтон Біч. Питання: нащо було взагалі кудись переїздити, аби все життя таритися у магазині «Русскіє продукти» і рипіти: «Какую страну развалілі...»
 
Відмазка №3: Ну у нас же общяя історія!
 
Ага. Історія гноблення, колонізації, постійних військових зрад, підстав, репресій? Всім ностальгунам за «общєй історієй» раджу прогулятися в Меморіал жертвам Голодомору, просто бодай цитати Лєніна зі Сталіним і Ко почитати, якщо нервів не стане дивитись на фото.
 
Відмазка №4: Ета мьортвий язик. На ньом гаварят толька в кніжках і па тєлєвізару інагда.
 
Той, хто це стверджує, він або некромант, або блаженний. В нас такий був в університеті жевжикуватий викладач... конституційного права. Я відмовилась ходити на його лекції. А згодом карма спрацювала в вірний бік – з національного університету його звільнили. Ким він став? Помічником депутата, припускаю, а їм в наступному переродженні світять елітні щурячі нірки.
 
Добре, що дивним чином відмазка про те, що українська – мова селюків, трансформувалася в інший закид: «Ти шо, із етіх, із свідомих? Арістакратка, да?!» Оце я лишу без коментарів.
 (Ірена Карпа – письменниця)



То що панове, ще користуватиметеся відмазками? :)

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.